Дитячий табір "Веселка" ("Радха") у сезоні 2007 року


11.09.2007 «Кожному дістанеться капелька любові»

Цього року дитячий табір «Веселка» (ще одне його ім'я «Радха») на базі Нью-Майапур у Чернетчинському лісі відкрив свій другий сезон. Відкриттю передував легкий організаційний шок. Районні органи влади, як ніколи, вправлялися в перевірках і надуманих претензіях. Та немає лиха без добра: внаслідок їх причіпок табір до дня відкриття було приведено в ідеальний стан. «Такого порядку не було і в радянські часи», - казали представники санстанції.

Другий легкий шок був педагогічним. Починаючи з минулого року колектив вихователів, який складався, переважно, з дніпропетровських відданих, і надхнений талановитим психологом і педагогом Віктором Воловым, виношував ідею духовного табору, з суворою сандханой і серйозним зануренням у духовну практику. Тому запрошували до табору , переважно, дітей кришнаїтів . Їх набралося два загони - хлопчиків і дівчаток. Але раптом у структурі табору з'явилося вкраплення - двадцять звичайнісіньких дітлахів . Їх було виділено у окремий загін, умовно названий «соціальним». У тому числі - 7 сиріт з Дніпродзержинського дитячого будинку, інші – домашні діти із магдалинівських сімей. Якщо сиріт їхній рідний дім відпустив зі спокійним серцем, то у сім'ях жителів Магдалинівки, які отримали благодійні путівки в « кришнаїтський табір », були безсонні ночі. Адже по району реально ходили чутки:
- Оце вони там позамотують ваших дітей у тряпки та заставлять цілими днями сидіти на їхніх молебнях!
Змішаний характер табору зажадав внесення коригувань в виховні роботи. Потрібно було заспокоїти і тих, хто боїться кришнаїтів, і тих, хто побоюється небажаного спілкування вайшнавских дітей із «кармічними».
Як же педагогам вдалося врегулювати настільки делікатне питання? Вони застосували найкраще у вихованні – право вибору та наявність альтернативи. Діти кришнаїтів вправі самі вирішувати: читати їм коло джапы щодня, відвідувати арати і духовні читання. Для «соціальних» дітей тим паче немає жодної духовної «зобов'язалівки». У них була звичайна дитяча програма: пляж, футбол, кіно, музична година . Добровільність пішла на користь: діти кришнаїтів вранці читають джапу, на арати ходять стрункими рядами, а магдалинівських дітей постійно можна побачити на табірних харинамах та у іграх. Причому інтерес цей – непідробний. Якось була гра : діти мали розшукати у лісі схованку з Божествами Радхи і Крішни. Їх урочисто занесли на паланкіні до табору. Треба було бачити, з яким азартом магдалинівці та діти з дитячого будинку, теж брали участь у пошуку, вихоплювали друг в одного віники, щоб мести дорогу перед Божествами. І як щиро співали «Харє Кришна»!

Начальник табору Ниракула Д.Д.: - Поява «соціальних» дітей стала для нас ще одним нагадуванням про Кришну. У нас був свій план, а й у Нього – Свій, звісно ж, досконалий. Кришна побажав, аби ми змогли послужити і цим дітям, і навіть їхнім батькам і вихователям. І ми зрозуміли: наша поведінка і спілкування серед людей і буде нашої проповіддю свідомості Крішни. У принципі, усе, що потрібно дітлахам – це любов. Любов – це Кришна. Серця відданих завжди відкриті і випромінюють тепло. Тому, напевно, усім дітям подобається у таборі. Причому не лише дітям.

Медсестра Олена Нестерук з Магдалинівськї лікарні торік працювала у «Веселці» по призначенню, у цьому – вже за власним бажанням. Привезла з собою і свого сина. Вона каже, що їй подобається, що люди у таборі спокійні. Подобається і їх культура . Вона потроху відвідує духові програми і з усмішкою згадує, як минулого року їй дали надіти сарі – мрію усього життя: «Я почувалася справжньою жінкою»- каже Олена.
Ми спілкувалися з вихователями «соціального» загону Світланою Іванівною Кравчук і Юрієм Васильовичем Кайгородовым. Їм також подобається тут працювати. Компліменти на адресу відданих: «вони не нав'язують нам свою віру», «їхні діти налаштовані дуже дружелюбно, у них немає ніякої зарозумілості та антагонізму до чужого». Світлана Іванівна веде зошит, куди записує рецепти ведичних страв. Вона робить це задля себе і батьків магдалинівських дітей. Ті вже спокійні щодо своїх дітей, але час від часу запитують: «І чим їх там все-таки годують?» Рецептами ділиться кухар Бхадравардхана Д. Він захоплений щирістю з якою прості люди цікавляться ведичною кухнею.
Благодатний вплив прасаду (здорової ведичної їжі) особливо оцінили діти із дитячого будинку. У перші ж дні зміни вони вставали із-за столу мінімум після трьох добавок, крім того, щось намагалися віднести у кімнату і сховати в тумбочку, щоб під час денного сну тихенько поласувати ще. Вихователі побоювалися, що у них почнуться проблеми зі шлунком. Це припинилося, коли діти зрозуміли, що прасада завжди буде вдосталь.
Дітям з притулку тут – особлива увага, усі намагаються за коротку табірну зміну дати цим юним душам якнайбільше тепла. Вони – чутлива та найвдячніша аудиторія. Одине з їх найулюбленіших занять – музична година , яку веде Ольга Юріївна (Анджаваті Д.Д.). Вона приїхала з Іркутська. В неї чотири вищі освіти – культурна, психологічна, музична та аюрведична. Вона практикує лікування звуком і розповідає про це на телебаченні у своїй телепередачі. Анджаваті впевнена, що за допомогою звуку можна подолати багато комплексів. З «соціальними» дітьми загону вона веде на вигляд прості музичні заняття. Вони співають добре знані дитячі пісеньки («Усмішка», «Веселий вітер», «Почемучка»), ставлять прості музичні сценки . Вже після перших занять діти стали відкритими, щасливими й більш усмішливими. Матаджи Анджавати з її акордеоном – у центрі всіх подій табору. Поспілкувавшись із нею, ще більше розумієш роль звуку у житті людини і її власну роль цьому колективі, яку вона виконує радісно і безкорисно. Точніше не роль – служіння.
У житті «Веселки»-«Радхи» є щось що нагадує духовний світ, де кожен крок – танець , кожне слово – пісня . Тут щодень – то свято, що тиждень – фестиваль. Діти кришнаїтів постійно натхнені підготовкою до вечірньої програми, звичайні діти – заінтриговані їх зацікавленістю і також із нетерпінням чекають вечора.
…У день мого приїзду у Говінди Мохині з Дніпропетровська був День народження. З цього приводу був зпечений великий гарний торт. Його урочисто вручили іменинниці, а потім з її згоди поділили усім під табірну пісню «Веселка». Її із задоволенням і наснагою співають усі діти . Розумна світла п ісенька , яка має рядок: «Кожному дістанеться крапелька любові». Цей рядок сам собою став заголовком до нашої статті.

Лариса Шувалова