11.09.2007 «Кожному дістанеться капелька любові»

Цього року дитячий табір «Веселка» (ще одне його ім'я «Радха») на базі Нью-Майапур у Чернетчинському лісі відкрив свій другий сезон. Відкриттю передував легкий організаційний шок. Районні органи влади, як ніколи, вправлялися в перевірках і надуманих претензіях. Та немає лиха без добра: внаслідок їх причіпок табір до дня відкриття було приведено в ідеальний стан. «Такого порядку не було і в радянські часи», - казали представники санстанції.

Другий легкий шок був педагогічним. Починаючи з минулого року колектив вихователів, який складався, переважно, з дніпропетровських відданих, і надхнений талановитим психологом і педагогом Віктором Воловым, виношував ідею духовного табору, з суворою сандханой і серйозним зануренням у духовну практику. Тому запрошували до табору, переважно, дітей кришнаїтів. Їх набралося два загони - хлопчиків і дівчаток. Але раптом у структурі табору з'явилося вкраплення - двадцять звичайнісіньких дітлахів. Їх було виділено у окремий загін, умовно названий «соціальним». У тому числі - 7 сиріт з Дніпродзержинського дитячого будинку, інші – домашні діти із магдалинівських сімей. Якщо сиріт їхній рідний дім відпустив зі спокійним серцем, то у сім'ях жителів Магдалинівки, які отримали благодійні путівки в «кришнаїтський табір», були безсонні ночі. Адже по району реально ходили чутки:
- Оце вони там позамотують ваших дітей у тряпки та заставлять цілими днями сидіти на їхніх молебнях!
Змішаний характер табору зажадав внесення коригувань в виховні роботи. Потрібно було заспокоїти і тих, хто боїться кришнаїтів, і тих, хто побоюється небажаного спілкування вайшнавских дітей із «кармічними».
Як же педагогам вдалося врегулювати настільки делікатне питання? Вони застосували найкраще у вихованні – право вибору та наявність альтернативи. Діти кришнаїтів вправі самі вирішувати: читати їм коло джапы щодня, відвідувати арати і духовні читання. Для «соціальних» дітей тим паче немає жодної духовної «зобов'язалівки». У них була звичайна дитяча програма: пляж, футбол, кіно, музична година. Добровільність пішла на користь: діти кришнаїтів вранці читають джапу, на арати ходять стрункими рядами, а магдалинівських дітей постійно можна побачити на табірних харинамах та у іграх. Причому інтерес цей – непідробний. Якось була гра: діти мали розшукати у лісі схованку з Божествами Радхи і Крішни. Їх урочисто занесли на паланкіні до табору. Треба було бачити, з яким азартом магдалинівці та діти з дитячого будинку, теж брали участь у пошуку, вихоплювали друг в одного віники, щоб мести дорогу перед Божествами. І як щиро співали «Харє Кришна»!

Начальник табору Ниракула Д.Д.: - Поява «соціальних» дітей стала для нас ще одним нагадуванням про Кришну. У нас був свій план, а й у Нього – Свій, звісно ж, досконалий. Кришна побажав, аби ми змогли послужити і цим дітям, і навіть їхнім батькам і вихователям. І ми зрозуміли: наша поведінка і спілкування серед людей і буде нашої проповіддю свідомості Крішни. У принципі, усе, що потрібно дітлахам – це любов. Любов – це Кришна. Серця відданих завжди відкриті і випромінюють тепло. Тому, напевно, усім дітям подобається у таборі. Причому не лише дітям.

Медсестра Олена Нестерук з Магдалинівськї лікарні торік працювала у «Веселці» по призначенню, у цьому – вже за власним бажанням. Привезла з собою і свого сина. Вона каже, що їй подобається, що люди у таборі спокійні. Подобається і їх культура. Вона потроху відвідує духові програми і з усмішкою згадує, як минулого року їй дали надіти сарі – мрію усього життя: «Я почувалася справжньою жінкою»- каже Олена.
Ми спілкувалися з вихователями «соціального» загону Світланою Іванівною Кравчук і Юрієм Васильовичем Кайгородовым. Їм також подобається тут працювати. Компліменти на адресу відданих: «вони не нав'язують нам свою віру», «їхні діти налаштовані дуже дружелюбно, у них немає ніякої зарозумілості та антагонізму до чужого». Світлана Іванівна веде зошит, куди записує рецепти ведичних страв. Вона робить це задля себе і батьків магдалинівських дітей. Ті вже спокійні щодо своїх дітей, але час від часу запитують: «І чим їх там все-таки годують?» Рецептами ділиться кухар Бхадравардхана Д. Він захоплений щирістю з якою прості люди цікавляться ведичною кухнею.
Благодатний вплив прасаду (здорової ведичної їжі) особливо оцінили діти із дитячого будинку. У перші ж дні зміни вони вставали із-за столу мінімум після трьох добавок, крім того, щось намагалися віднести у кімнату і сховати в тумбочку, щоб під час денного сну тихенько поласувати ще. Вихователі побоювалися, що у них почнуться проблеми зі шлунком. Це припинилося, коли діти зрозуміли, що прасада завжди буде вдосталь.
Дітям з притулку тут – особлива увага, усі намагаються за коротку табірну зміну дати цим юним душам якнайбільше тепла. Вони – чутлива та найвдячніша аудиторія. Одине з їх найулюбленіших занять – музична година, яку веде Ольга Юріївна (Анджаваті Д.Д.). Вона приїхала з Іркутська. В неї чотири вищі освіти – культурна, психологічна, музична та аюрведична. Вона практикує лікування звуком і розповідає про це на телебаченні у своїй телепередачі. Анджаваті впевнена, що за допомогою звуку можна подолати багато комплексів. З «соціальними» дітьми загону вона веде на вигляд прості музичні заняття. Вони співають добре знані дитячі пісеньки («Усмішка», «Веселий вітер», «Почемучка»), ставлять прості музичні сценки. Вже після перших занять діти стали відкритими, щасливими й більш усмішливими. Матаджи Анджавати з її акордеоном – у центрі всіх подій табору. Поспілкувавшись із нею, ще більше розумієш роль звуку у житті людини і її власну роль цьому колективі, яку вона виконує радісно і безкорисно. Точніше не роль – служіння.
У житті «Веселки»-«Радхи» є щось що нагадує духовний світ, де кожен крок – танець, кожне слово – пісня. Тут щодень – то свято, що тиждень – фестиваль. Діти кришнаїтів постійно натхнені підготовкою до вечірньої програми, звичайні діти – заінтриговані їх зацікавленістю і також із нетерпінням чекають вечора.
…У день мого приїзду у Говінди Мохині з Дніпропетровська був День народження. З цього приводу був зпечений великий гарний торт. Його урочисто вручили іменинниці, а потім з її згоди поділили усім під табірну пісню «Веселка». Її із задоволенням і наснагою співають усі діти. Розумна світла пісенька, яка має рядок: «Кожному дістанеться крапелька любові». Цей рядок сам собою став заголовком до нашої статті.

Лариса Шувалова